Що дала Україна світові

Стів Возняк

Стів Возняк (повне ім'я Стівен (Степан) Гері Возняк — піонер комп'ютерних технологій українського походження, конструктор (разом з Стівеном Джобсом) одного з перших персональних комп'ютерів у світі (США), співзасновник фірми Apple.
Інформація про українське етнічне походження Стіва Возняка з'явилась в українських ЗМІ після виходу у світ 2007 року енциклопедичного довідника «Галактика Україна. Українська діаспора: видатні постаті» журналіста Віталія Абліцова. У ньому стверджується, що батьки Стіва є вихідцями з Буковини.
Сам Возняк дає пряму відповідь на питання про етнічне походження своїх батьків, він зазначає, що родина матері походить із Німеччини, а родина батька з Польщі, або з іншої сусідньої країни. Щодо можливості українського походження він сказав: Багато хто в мене запитує: Стів, ти поляк? Бо моє прізвище Возняк. Я відповідаю: Ні, я українець. Я завжди знав, що моє прізвище — українське. Все своє життя я хотів приїхати до України.
У листуванні зі Стахом Возняком, СЕО Cargofy, Стів написав: «Я відчуваю спорідненість з Україною через своє ім'я.» А 30 вересня 2017 року, під час виступу на Olerom Forum 1 в Києві, Стів Возняк заявив прямо: «Багато хто в мене запитує: Стів, ти поляк? Бо моє прізвище Возняк. Я відповідаю: Ні, я українець»

Леонард Бернстайн

Леонард Бернстайн (Бернштейн, англ. Leonard Bernstein, 25 серпня 1918, Лоренс, Массачусетс — 14 жовтня 1990), американський диригент, композитор, просвітитель, виконавець (піаніст), педагог. Автор музики до кінострічки «Вестсайдська історія» (1961), яка удостоєна 10 премій «Оскар». Леонард Бернстайн — син Самуеля та Дженні Бернштейнів, які емігрували перед Першою світовою війною до США з передмістя Рівного. Бернстайн — один з видатніших диригентів-інтерпретаторів класичної, а також сучасної музики, у тому числі творів Шостаковича, Малера. Виступав у Віденській опері (поставив «Фальстафа» і свою оперу «Тихе місце», 1986). Серед записів «Сомнамбула» (солісти — Каллас, Валетті, Модесті, запис Myto (live)), «Кармен» (головна партія — Хорн, запис Deutsche Grammofon), «Фіделіо» (солісти — Яновиц, Колло, М. Юнгвирт, Сотин, Попп, Фішер-Дискау, запис Deutsche Grammofon).

Вайнона Райдер

Відома Вайнона Райдер має справжнє прізвище по батьківській лінії - Томчина. Її брата звуть Юрієм - на честь Гагаріна. Вайнона двічі номінувалася на кінопремію «Оскар», лауреат премії «Золотий глобус». Першою помітною роллю Райдер стала участь у комедії Тіма Бартона «Бітлджус» (1988), де вона грає «готичну» дівчину, здатну бачити привиди, яких грали Джина Девіс, Алек Болдуін і Майкл Кітон

 

 

Стівен Спілберг

Спілберг: «Батьки моєї матері з України. Один дідусь — одесит, інший — з маленького українського села». Майбутній режисер народився в родині авіарадиста, ветерана ІІ-ї Світової війни Арнольда Спілберга та концертуючої піаністки й власниці ресторану Лії Познер. У родині виховувалось четверо дітей. З 1956 року батьки живуть окремо. Мати режисера Лія Познер (піаністка, підприємець), походить з українських емігрантів, які прибули свого часу до США. У сім'ї часто звучала українська мова, а засинав Стів (Степан) під українські колискові. Улюбленою стравою режисера є український борщ. Спілберг побував в Одесі 2006 року і першими його словами після сходу з трапа літака була фраза: «Нарешті я на рідній землі!» Сестра Спілберга Ненсі брала участь в гуманітарній допомозі дітям Чорнобиля (благодійницька організація «Children at Heart», почесним головою якої є Стівен). Інша сестра, — С'ю Пастернак, є дружиною далекого родича відомого російського поета, лауреата Нобелівської премії. У фільмі Спілберга «Війна світів» події нападу прибульців починаються з аномалій в Україні Разом з Віктором Пінчуком Стівен Спілберг продюсував документальний фільм Сергія Буковського «Назви своє ім'я»/Spell Your Name (2006)

Джек Пеленс

Народився в родині українських емігрантів Івана Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько майбутнього кіноактора працював шахтарем і помер через рак легенів. Син емігрантів, Палагнюк брав активну участь в українському еміграційному житті Америки. Джек Пеленс – оскароносний актор і справжній українець . Його справжнє ім’я - Володимир Палагнюк . "Розкопали" родові корені короля вестерну росіяни – під час фестивалю "Російські ночі" в Лос-Анджелесі вони запропонували Пеленсу, як "землякові", почесне звання народного артиста Росії. Але Пеленс відмовився: "Я не маю ніякого відношення до Росії, – пояснив актор. – Я українець".

Віра Фарміга

Віра Фарміга – ще одна оскароносна актриса . Вона народилася у штаті Нью-Джерсі в родині українських емігрантів, в якій – 7 дітей. Її бабуся і дідусь Надія (уроджена Плетенцiв, 1925-2014) і Федір Спас (1921-1990) зустрілися в таборі для переміщених осіб у Німеччині під час Другої світової війни. У той час її дід працював механіком армії США. Федір і Надія одружилися в Мюнхені у 1946 році і емігрували в Сполучені Штати у 1950 році, коли мати Фарміги була зовсім маленькою. Батько Фарміги народився в Україні, а виріс у Аргентині. Він почав було кар'єру в професійному футболі у збірній Аргентини, але через травму коліна переїхав до США. Розповідають, що Віра до шести років не говорила англійською мовою. В дитинстві вона відвідувала українську католицьку школу і виступала в гурті українського народного танцю.

Девід Копперфільд

Відомий американський фокусник і гіпнотизер Девід Копперфільд має українські корені. Його дідусь, який був іммігрантом з Одеси, показав Девіду перший у житті фокус. Першою великомасштабною ілюзією Копперфільда було зникнення літака, пізніше змусив зникнути Статую Свободи. Девіду також вдалося пройти через Велику Китайську стіну та втекти із в’язниці Алькатраc Сайт: www.davidcopperfield.com

 

Міла Йовович

— американська актриса, музикант і модель. Мілла Йовович походить з сербсько-російської родини, проте сама вважає себе українкою, американкою, сербкою, росіянкою. Міла Йовович - американська актриса і модель,яка народилася в сім’ї української актриси Галини Логінової та сербського лікаря-педіатра Богдана Йововича в 1975 році. Перші п’ять років вона провела в Україні, а в 1980 році з батьками емігрувала до міста Сакраменто, США. Найвідоміші її фільми - «П’ятий елемент», «Посланниця: Історія Жанни д’Арк», «Обитель зла», «Ідеальна втеча», «Викрутаси».

Гайді Стефанишин-Пайпер

Батьки Хайді-Марії Стефанишин-Пайпер — емігранти до Америки із Західної України. З дитинства Хайді добре розмовляла німецькою та українською мовами. В Сент-Полі вона належала до громади Української греко-католицької церкви святого Костянтина, була учасником скаутської організації «Пласт» та місцевого ансамблю українського танцю. Після закінчення школи навчалася в Массачусетському технологічному інституті.

Гулак Микола

Коли мова йдеться про українських дореволюційних математиків, то не можемо обминути і таку відому постать в історії України, як Микола Гулак (25.05.1822-26.05.1899). Так, це той Микола Гулак котре добре знаний як російський громадський діяч, вчений і письменник, один з організаторів Кирило - Мифодіївського братства. Як і Тарас Шевченко уродженець Золотоніського повіту тодішньої Полтавщини відбув заслання, після чого поселився в Одесі, де викладав і математику. Відомі такі його математичні праці, як «Етюди про трансцендентні рівняння» та «Спроба геометрії чотирьох вимірів».

Радкевич Катерина

Україна по праву може гордитися однією з найславетніших дочок у царині геології, уродженкою Києва Катериною Радкевич (12.12.1908-1994). Ця жінка до 1937 року працювала у виробничих геологічних організаціях, після чого присвятила себе науці.

 

 

Бек Мері

Серед американських політиків українського походження особливо виділялася Маруся Бек (29.02 .1908-30.01.2005). Вона була першою жінкою-адвокатом у США, і ця жінка справді зарекомендувала себе зрілим політиком

 

 

 

Усанович Михайло

Розповідаючи про українців, котрі внесли видатний вклад у розвиток хімії далеко від рідної землі, в першу чергу треба згадати уродженця Житомира Михайла Усановича ( 16.04.1894-15.06.1981).

 

 

 

Сенкевич Юрій

Мав українське коріння популярний ведучий програми «Клуб мандрівників» на російському телебаченні Юрій Сенкевич – його батько родом з Києва. Він завжди намагався прищепити своєму синові любов до батьківської землі. Тай сам Юрій признавався, що після відвідин на канікулах землі свого батька «пристойно балакав українською».

Симиренко Лев

Сьогодні на наших щедрих базарах серед розмаїття екзотичних і вітчизняних фруктів у покупців користуються досить широким попитом яблука сорту Ренет Симиренка. Плоди – зеленувато-золотистого кольору зі специфічним смаком, збирають їх пізньої осені, а дозрівають вони в січні-лютому.

 

 

 

Зельман Абрахам Ваксман

(22 липня 1888, Нова Прилука — 16 серпня 1973) — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології й медицини 1952 року. Американський вчений — виходець з України, заслужив право називатися «одним з найвидатніших благодійників людства».

 

 

 

Пирогов Микола Іванович 

(13 (25) листопада 1810, Москва — 23 листопада (5 грудня) 1881, Вінниця) — російський та український хірург, анатом і педагог. Засновник атласу топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях. Член-кореспон-дент Петербурзької академії наук.

Соломія Амвросіївна Крушельницька

(23 вересня 1872, село Білявинці, Бучацького району Тернопільської області — †16 листопада 1952, Львів) — українська оперна співачка, педагог. Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.
17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху… але глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. 29 травня — на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем'єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу — тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». Успіхи С.Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва.


Верховний архієпископ Йосип Сліпий

(у світі Йосип Коберницький-Дичковський; 1892, Заздрість — 7 вересня 1984, Рим) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Римо-Католицької Церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. З 1926 р. — член кураторії Українського національного музею у Львові, а 1931 заступник голови Українського католицького союзу.

Ешколь Леві

 

(1895-1969) Прем’єр-міністр Ізраїлю, державний діяч Місце народження: в Оратові, Київська область Справжнє ім’я – Лев Школьник. Народився в заможній єврейській родині. Отримав традиційну освіту, згодом вчився у гімназії у Вільно. В 1914 році переїхав до Палестини, що тоді підпорядковувалась Оттоманській імперії, де працював на цитрусових плантаціях. У 1918 році вступив до Єврейського легіону у складі Британської армії. Після демобілізації у 1920 році стає членом вищого представницького органу – ішува. У 1934 Леві Ешколь очолив департамент переселення Палестинського бюро. У 1941 став членом центрального командування Хагани, напівпідпільної військової організації, що займалась захистом єврейського населення на території Палестини. Після створення Держави Ізраїль Леві Ешколь був призначений генеральним директором міністерства оборони. У 1950-1952 роках займав пост завідуючого фінансовими справами Єврейського агентства та міністра сільського господарства. У 1952 році призначений на пост міністра фінансів, займав цю посаду протягом наступних 12 років. У 1964 році, невдовзі після відставки Д.Бен-Гуріона, Леві Ешколь став прем’єр-міністром. Під час свого перебування на цій посаді Леві Ешколь відкрив Національну воднотранспортну систему, вдало справився із зростанням безробіття у середині 1960 років. Ешколь працював над тим, аби покращити відносини Ізраїлю з іншими країнами. Він започаткував дипломатичні відносини з ФРН, та посилив зв’язки з СРСР. Ешколь був першим прем’єр-міністром Ізраїлю, якого запросили в США з офіційним візитом. Під час Шестиденної війни Ешколь створив Уряд національної єдності та призначив Іцхака Рабина начальником генерального штабу.

 

Богдан Футей. Федеральний суддя у США

 

Богдан Петрович Футей народився 28 червня 1936 року в селі Бариш Бучацького району. Батько працював робітником на залізниці, мати - у власному господарстві. У 1944 році сім’я виїжджає до Німеччини в Баварію, а в 1948 році - в Аргентину, де Богдан закінчив школу, а після - гімназію. В 1957 році переїхали до США. Там Богдан закінчив університет, здобувши ступінь бакалавра і магістра, а в 1968 році – ступінь доктора права. Він є членом Асоціації адвокатів США та Української Асоціації адвокатів Америки. Богдан Футей – Федеральний суддя округу Колумбія. Він єдиний з усіх Федеральних суддів, які призначаються виключно президентом,- українець. У 1995 році першому з представників української діаспори вручено за заслуги перед Україною президентську відзнаку - орден Ярослава Мудрого. Суддя Богдан Футей є професором державного та конституційного права в Українському Вільному Університеті, що знаходиться в Мюнхені. Співзасновник і партнер юридичної фірми «Футей та Раковський» (1968—1972). 1972—1974 — головний помічник прокурора поліції Клівленда, 1974-75 — помічник мера Клівленда. Організатор і партнер правничої фірми «Базарко, Футей і Оришкевич» (1975—1984). 1984—1987 Футей очолював комісію з урегулювання міжнародних позовів США. Від 1 січня 1987 — пожиттєвий Федеральний суддя округу Колумбія, єдиний із федеральних суддів, яких призначає президент, — українець. Громадська і політична діяльність Викладач конституційного права УВУ (м. Мюнхен), університету Пасау (Німеччина), Київського та Львівського національних університетів. Член виборчої команди під час президентської кампанії Р. Рейґана. Голова Українського клубу, Укрансько-американської асоціації та їх Федерації, Центрального союзу українського студенства. Член та голова Клівлендського бюро СУМ в Америці. Головний адвокат Української національної асоціації, голова Об'єднання українських організацій Великого Клівленду, заступник голови Українського конґресного комітету Америки. Член Американської асоціації адвокатів і української асоціації адвокатів Америки. Радник Міжнародної фундації виборчих систем, офіційний спостерігач на виборах до ВР України (1994, 1998) та виборах Президента України (1994). Член Координаційного комітету допомоги Україні. Учасник програм обміну суддями, консультант робочої групи ВР України з підготовки Конституції України. Автор наукових розвідок та публікацій про виборче право України, організатор і учасник конференцій та симпозіумів із цієї проблематики. Учасник 2-ох світових конґресів українських юристів (1994, 1996). Почесний доктор ТАНГ (нині ТНЕУ), Національного університету «Києво-Могилянська академія», Закарпатського державного університету, професор Прикарпатського національного університету (м. Івано-Франківськ).

 

Політковська Ганна Степанівна (1958 - 2006)

 

Видатна російська журналістка українського походження

Місце народження – Чернігівщина.

Народилася в сім’ї радянських дипломатів. Її батько Степан Мазепа родом з Чернігівської області, мати - з Криму. В 1980 році закінчила факультет журналістики МДУ. В 1982-1993 роках працювала в газетах "Вісті", "Повітряний транспорт", у Творчому об'єднанні "Ескарт", видавництві "Паритет", оглядачем газети "Мегаполіс-Експрес". В 1994-1999 роках - оглядач, редактор відділу "Надзвичайних подій" "Загальної газети". Із червня 1999 року - оглядач "Нової газети".  Автор документальних книг "Подорож у пекло», « Чеченський щоденник", "Друга чеченська". Крім прямої професійної діяльності в грудні 1999 року організувала вивіз з-під бомбувань 89 жителів грозненського будинку старих, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак улітку 2000 року старі (22 чоловік) були повернуті в Грозний, "щоб продемонструвати усьому світу, що життя в Грозному налагоджується". Люди виявилися без води, ліків, їжі й одягу. У серпні 2000 року з її ініціативи "Новою газетою" проведена благодійна акція "Грозний. Будинок старих". Зібрано 5,5 тонни вантажу й близько 5 тисяч доларів. За серію репортажів із Чечні в січні 2000 року Ганні Політковській присуджена премія "Золоте перо Росії". Інші її премії: премія Союзу журналістів РФ "Добрий учинок - добре серце", премія Союзу журналістів за матеріали по боротьбі з корупцією, диплом "Золотий гонг-2000" за серію матеріалів про Чечню. Крім того, займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.

 

 

Шульженко Клавдія Іванівна (1906 - 1984)

 

Естрадна співачка, актриса театру і кіно

Місце народження – Харків.

Клавдія Шульженко народилась в родині бухгалтера Головного управління залізної дороги Івана Шульженка.

 Почала виконувати народні пісні наприкінці 1920 років. У 1923 році стає артисткою Харківського драматичного театру. У 1928 році – співочий дебют на сцені Маріїнського театру в Ленінграді. У 1931 році Клавдія Шульженко грає у прем’єрній постановці вистави «Умовно вбитий». Музику до цієї вистави написав Дмитро Шостакович, а за диригентським пультом стояв Ісак Дунаєвський. В 1936 році були зроблені перші грамофоні записи Клавдії Шульженко.

 Шульженко отримала всесоюзне визнання завдяки виконанню фронтових пісень «Синий платочек», «Друзья-однополчане», «Давай закурим». На початку війни Шульженко опинилась в на Ленінградському фронті, і лише за час блокади Ленінграда дала понад 500 концертів для солдатів.

 Протягом війни Шульженко разом оркестром, Володимира Коралі, її чоловіка гастролювала по діючим частинам радянської армії. В день перемоги, 9 травня 1945 року Клавдію Шульженко було нагороджено найвищою радянською військовою нагородою – орденом Червоної Зірки.

 Після війни Клавдія Шульженко продовжила свою концертну діяльність. У 1971 році отримала звання народної артистки СРСР, у 1976 отримує орден Леніна.

 Померла 1984 року у Москві і була похована на Новодєвічому кладовищі.

 

Мечников Ілля (1845 - 1916)

Один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології. Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 «За вивчення імунної системи» Місце народження - с. ІванівкаХарківської губернії. Навчався у 2-й Харківській гімназії та на відділенні природничих наук Харківського університету (закінчив 1864 року). 1864-1867 - працював у Гессені, Геттінгені та Мюнхені. 1867 - отримав ступінь магістра зоології. Працював у Новоросійському університеті (Одеса; 1867-1868; доцент зоології) та Петербурзькому університеті (1868-1870). 1870-1882 - завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (Одеса). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883). 1886-1887 - завідував організованою ним (разом із Миколою Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією (нині Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології). 1888-1916 - завідувач лабораторії в Інституті Пастера в Парижі (з 1905 р. - заступник директора інституту). Почесний член Петербурзької академії наук (1902).

 

Айвазовський Іван (1817 - 1900)

 

Живописець-мариніст, автор більше 6 тисяч картин.Художник.Місце народження: м.Феодосія.Народився у сім'ї вірменського дрібного крамаря Айвазяна. У 1833-1837 з відзнакою закінчив Петербурзьку академію мистецтв. 1840 року подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Згодом оселився у Феодосії. В 1880 заснував картинну галерею. З 1844 - академік Петербурзької академії мистецтв, з 1887 — її почесний член. З 1894 Іван Айвазовський - член Товариства південноросійських художників в Одесі. Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Усього створив понад 6.000 картин, які нині прикрашають музеї світу та приватні зібрання.

 

Биков Леонід (1928 - 1979)

 

Заслужений артист РРФСР (1965), Народний артист УРСР (1974) народження – с. Знаменське Слов’янського району Донецької області. Вступив на акторський факультет Харківського театрального інституту (1951). 1951 – 1960 актор Харківського державного академічного театру ім. Т. Шевченка. 1960 – 1968 – актор та режисер кіностудії «Ленфільм», з 1969 – актор кіностудії ім. Довженко. Найвідоміші фільми – «В бій ідуть лише «старики», «Ати-бати, йшли солдати»; відома його акторська робота у фільмі «Доля Марини» тощо. Леонід Биков – Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Перші премії за художні фільми» за 1974 рік, Лауреат державної премії УРСР (1977) тощо. Місце

Брежнєв Леонід (1906 - 1982)

Картинка 22 из 23Генеральний секретар ЦК КПРС (1964 - 1982)Радянський державний і партійний діяч.Місце народження: Каменське (нині Дніпродзержинськ) Народився в родині робітника-металурга. 1923 року вступив до Курського землевпорядного-меліоративного технікуму та війшов до лав комсомолу. 1927 року закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум й почав працювати землевпорядником в Кохановському районі Оршанського округу Білоруської РСР. 1928 року Леонід Ілліч одружився з Вікторією Петрівною Денисовою. Вона була на рік молодшою за нього й навчалася в Курському медичному технікумі. Після роботи в Курській області та Білорусії Брежнєва направили на Урал (Свердловськ) на посаду завідувача районним земельним відділом. Він брав участь у створенні колгоспів і розкуркулюванні. 1931 року Брежнєв став кандидатом в члени ВКП(б) й перейшов на керівну роботу в окружне земельне управління, але через кілька місяців з невідомої причини покинув сільське господарство й повернувся в Каменське. 1935 — закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут. Українцем Леонід Ілліч записався лише одного разу, у 1928. Після переїзду в Москву став «росіянином». З 1937 року — на керівній радянській і партійній роботі. В роки Другої світової війни був військово-політичним працівником у діючій радянській армії. 1943 — отримав звання генерал-майора. Після війни — знову на партійній роботі (зокрема, перший секретар комуністичних партій Молдавії та Казахстану). 1964 — обраний Генеральним секретатем ЦК КПРС.

Амосов Микола

Амосов Микола (1913 - 2002)Лікар, відомий своїми заслугами у сфері хірургічного лікування захворювань серця й легень, а також досягненнями у галузі моделювання психічних функцій мозку .Місце народження: Череповець.З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — у механічному технікумі. 1932 р. працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою 1939. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

Ахматова Анна

Місце народження – Одеса. Ім’я при народженні – Анна Андріївна Горенко.
Анна Ахматова народилась в родині відставного флотського інженера-механіка. В 1890 році родина переїхала до Царського Села, де Анна навчалась в Царскосельскій гімназії в 1900-1905 роках. В 1906-1907 роках Анна Ахматова навчалась у Київській Фундуклеївській гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.
Перший вірш Ахматова опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон».

Утьосов Леонід Осипович

Народний артист СРСР, один із засновників російського шансону. Радянський артист естради, співак, кіноактор. Місце народження – Одеса. Вчився в комерційному училищі, паралельно брав уроки музики. Деякий час був гімнастом у бродячому цирку. З 1912 року виступав у Кременчуцькому театрі мініатюр; тоді ж взяв собі псевдонім Леонід Утьосов. З 1913 року працює у Одесі у театрах: Великий Рішельєвський, Малий Рішельєвський, Херсонський театр мініатюр, пересувний театр мініатюр «Мозаїка».

П'єр Береговуа

Beregovoy.jpg(Петро Адріанович Береговий,  23 грудня 1925 —  1 травня 1993) — французький політик-соціаліст, прем'єр-міністр Франції в 1992—1993, при президентові республіки Франсуа Міттерані. Його сім'я українського походження, з еміграції часів громадянської війни (початкове прізвище Береговий). Батьки П.Береговуа – вихідці з Ізюма Харківської області. Учасник Руху Опору Франції під час ІІ-ї Світової війни.
Почав трудову діяльність робітником металістом. Брав участь у французькому русі опору під час Другої світової війни. В політику прийшов через профспілкову активність.Його прем'єрство виявилося недовгим (менше року) і закінчилося трагічно. Після поразки соціалістів на законодавчих виборах Береговуа, замішаний додатково у фінансовому скандалі, подав у відставку (29 березня 1993) і 1 травня покінчив життя самогубством, застрелившись в парку на березі каналу (було відмічено схожість цієї обставини із слов'янським значенням його прізвища) з пістолета, відібраного у власного охоронця. Береговуа — єдиний самовбивця серед французьких прем'єр-міністрів. Він не залишив передсмертної записки.

Михайло Андрійович Балудянський

Михайло Балудянськийпоходив із сім’ї закарпатських укранців-русинів. Отримавши початкову освіту і виявивши неабиякі здібності до наук, залишив рідний край, щоб продовжити навчання. У Чехії він здобув фах філософа, в Австрії — юриста. З 1789 р. викладав в Угорській юридичній академії у м. Надьварад (нині — м. Орадя, Румунія). З 1797 р. — доктор права Будапештського університету. У 1804 р., відгукнувшись на запрошення з Росії, прибув до Санкт-Петербурга. Спочатку обіймав посаду професора кафедри політичної економії Головного педагогічного інституту, згодом перетвореного на Санкт-Петербурзький університет. На альтернативній основі М. Балудянського обрали першим ректором цього навчального закладу (1819).

Туган-Барановський Михайло

(20 січня (8 січня ст.с.) 1865, Солонім, Харківщина — 21 січня 1919, Одеса) — перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899).

 

Митрополит Андрей Шептицький

Аби українство в XX столітті змогло виконати покладену на нього місію, треба було перевиховати націю, навчити її думати конструктивно, тож Боже Провидіння висунуло в духовні провідники їй Андрея Шептицького (29.07.1865— 1.11.1944).

 

 

 

Шарпак Григорій

Україна є батьківщиною шести Нобелівських лауреатів, які за свою інтелектуальну працю і отримали найвищу нагороду, живучи і працюючи в різних країнах світу. Серед них є Григорій Шарпак (за деякими даними Георгій Харпак], який народився 1 серпня 1924р. в Дубровиці, французький фізик, відзначений нагородою за розробку детектора елементарних часток у 1992р

 

Ушинський  Костянтин
педагог, письменник, освітній діяч.

Українець за походженням Костянтин Ушинський (14.03.1823 —15.01.1871) став засновником наукової педагогіки та народ­ної освіти в Російській імперії, а його кла­сичні праці здобули широку популярність і увійшли до золотого фонду світової педа­гогічної літератури.

 

 

 

Дікур  Іван

“Залізний українець” — так називали в Канаді Івана Дікура (9.04.1909), який обирався в 1949—1957 роках до канадського Парламенту, представляв цю країну в ООН.

 

 

Терлецький Стефан

Перший етнічний українець, якому вдалося потрапити до британського парламенту. Найвідоміший українець сучасності, що обіймав високі посади представника від Уельсу в Європейської Ко­місії та в період з 1983 по 1987 був членом Палати громад Британського Парламенту від Консервативної партії, Стефан Терлецький (10.1927 — 21.02.2006).


Кіноперегляд в бібліотеці

14.02.19 Година ліричної мозаїки «Кохання – то вічна людська краса»

Квест

Відбулася зустріч Клубу Анонімних Авторів. Тема засідання:"Як написати казку."

Тематичний вечір «Що дала Україна світові»

Вітринна виставка- інсталяція «Гіркої пам'яті ковток» /До 30-річчя з дня виведення військ з Афганістану/ у відділі обслуговування мкр-ну Будівельників

Архів новин

Інформація про сайт: к-сть сторінок - 1530 загальний об'єм - 400mb