Книги для слабозорих
Іздрик Юрій Таке / Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2010. - 268 с.
Іздрик у своїй новій книзі, як завжди, грає словами, що видно вже навіть на обкладинці (назву можна трактувати і як англійське «Take»), жонглює ним і створює з них цілісну мозаїку, свій власний «внутрішній дагестан» та «непал». Копирсається в своїй підсвідомості, черепній коробці – «темниці»; називає себе Петром-пустотою («пустота на ймення Петро, що тричі відреклася від Тебе, і та сама пустота, в котру Ти жбурнув ключі від раю. Сподіваюся, тобі не потрібно пояснювати, що він – це я, і що ключі Твої в мені…»), – час-від-часу заговорює з Богом, чи то пак, радше заграє з ним, як і з читачем; апелює до Ніцше – вигадавши собі Зару Тлусту в купі з Ілоною Ц.; і до Прохацька з його «НепрОстими» пишучи про «тяжОлих» людей, які «довели цей світ до ручки»; і до Пелевіна з його «Числами»; також згадує лікування від алкоголізму у психіатричній лікарні – переосмислюючи свій досвід, такі собі оспівування алко-божевілля та свободи(без божевілля та алкоголю), як наслідок, маємо пропагування альтернативного джерела «енергії» – трави.
Муракамі Х. Погоня за вівцею / Х. Муракамі; пер. з япон. І. П. Дзюби ; худож.-оформ. І. В. Осіпов . - Харків : Фоліо , 2007. - 318 с.
Від журналіста, що творить рекламні тексти й іншу порожнечу навколо себе, йде дружина. Та дарма — все одно не було між ними нічого яскравого. Замість того з’являється дівчина-повія з чарівними вухами. Любов не любов, але хоч якесь пожвавлення. А потім в життя героя входить вівця — єдина у світі, яку варто розшукати. Ця вівця час від часу вселяється в підхожу людину і стає її сутністю. Вона всемогутня і злопам’ятна. Така уперта тварина. Що за вівця і звідкіля прийшла — невідомо. Та й не це важливо. Пошук вівці — єдине, у чому є сенс. І якщо вже доля звела людину з цією твариною, нікуди від неї не сховатися. Адже вівця легко стає і долею, і думками, і навіть зовнішністю...
Нові надходження
